пʼятниця чер д, й до пʼятниця кві д, й
Greece, and United Kingdom
Принц Філіп, герцог Единбурзький (уроджений принц Філіп Грецький і Данський; 10 червня 1921 — 9 квітня 2021) був членом британської королівської сім'ї як чоловік Єлизавети II.
Принц Філіп Грецький і Данський народився в Мон-Репо на грецькому острові Корфу 10 червня 1921 року, будучи єдиним сином і п'ятою, останньою дитиною принца Андрія Грецького і Данського та принцеси Аліси Баттенберзької. Як член Глюксбурзької династії, правлячого дому Данії, він був принцом Греції та Данії завдяки своєму походженню по чоловічій лінії від Георга I Грецького та Крістіана IX Данського, і з народження перебував у черзі на престол обох королівств.
Невдовзі після народження Філіпа його дідусь по материнській лінії, принц Луї Баттенберзький, відомий тоді як Луї Маунтбеттен, маркіз Мілфорд-Гейвен, помер у Лондоні. Луї був натуралізованим британським підданим, який після кар'єри у Королівському військово-морському флоті відмовився від своїх німецьких титулів і прийняв прізвище Маунтбеттен — англізовану версію Баттенберга — під час Першої світової війни через антинімецькі настрої у Британії. Після відвідування Лондона для участі в поминальній службі за дідом Філіп із матір'ю повернулися до Греції, де принц Андрій залишався командувати дивізією грецької армії, втягнутої у греко-турецьку війну.
Війна для Греції складалася невдало, і турки досягли значних успіхів. Дядька Філіпа і головнокомандувача грецького експедиційного корпусу, короля Костянтина I, звинуватили в поразці, і 27 вересня 1922 року він був змушений зректися престолу. Новий військовий уряд заарештував принца Андрія разом з іншими. Командувач армії генерал Георгіос Хаціанестіс і п'ятеро високопоставлених політиків були заарештовані, засуджені та страчені під час «Процесу шести». Вважалося, що життя принца Андрія також було в небезпеці, а принцеса Аліса перебувала під наглядом.
У грудні революційний суд довічно вигнав принца Андрія з Греції.
Британське військово-морське судно HMS Calypso евакуювало сім'ю принца Андрія, причому Філіпа вивезли в безпечне місце в ліжечку, зробленому з ящика з-під фруктів. Сім'я Філіпа вирушила до Франції, де оселилася в передмісті Парижа Сен-Клу в будинку, наданому їм його багатою тіткою, принцесою Георгом Грецьким і Данським.
Філіп здобув першу освіту в The Elms, американській школі в Парижі під керівництвом Дональда МакДжаннета, який описував Філіпа як «всезнайку, але завжди надзвичайно ввічливого».
У 1928 році Філіпа відправили до Сполученого Королівства для навчання в школі Cheam School. Він жив зі своєю бабусею по материнській лінії, Вікторією Маунтбеттен, вдовою маркізою Мілфорд-Гейвен, у Кенсінгтонському палаці, та зі своїм дядьком, Джорджем Маунтбеттеном, 2-м маркізом Мілфорд-Гейвен, у Лінден-Менор у Бреї, Беркшир.
Протягом наступних трьох років його чотири сестри вийшли заміж за німецьких принців і переїхали до Німеччини, у його матері діагностували шизофренію і помістили в психіатричну лікарню, а батько оселився в Монте-Карло. Філіп майже не підтримував зв'язку з матір'ю протягом решти свого дитинства.
У 1933 році Філіпа відправили до школи Schule Schloss Salem у Німеччині, яка мала «перевагу в економії на оплаті навчання», оскільки належала сім'ї його зятя, Бертольда, маркграфа Баденського.
З приходом до влади нацистів у Німеччині єврейський засновник школи Салем, Курт Ган, втік від переслідувань і заснував школу Гордонстоун у Шотландії, куди Філіп переїхав після двох семестрів у Салемі.
У 1937 році сестра Філіпа Сесилія, її чоловік Георг Донатус, спадковий великий герцог Гессенський, двоє їхніх маленьких синів, Людвіг і Олександр, новонароджене немовля та її свекруха, принцеса Елеонора Сольмс-Гогенсольмс-Ліхська, загинули в авіакатастрофі в Остенде; Філіп, якому тоді було 16 років, був присутній на похороні в Дармштадті.
Наступного року дядько і опікун Філіпа, лорд Мілфорд-Гейвен, помер від раку кісткового мозку.
Після закінчення Гордонстоуна на початку 1939 року Філіп завершив семестр як кадет у Королівському військово-морському коледжі в Дартмуті.
У 1939 році король Георг VI і королева Єлизавета відвідали Королівський військово-морський коледж у Дартмуті. Під час візиту королева і Луї Маунтбеттен попросили Філіпа супроводжувати двох дочок короля, Єлизавету і Маргарет, які були троюрідними сестрами Філіпа через королеву Вікторію і четвероюрідними сестрами через короля Крістіана IX Данського.
Потім Філіп репатріювався до Греції, де в середині 1939 року місяць жив із матір'ю в Афінах.
На прохання грецького короля Георга II Філіп повернувся до Британії у вересні, щоб продовжити навчання для Королівського військово-морського флоту.
Наступного року Філіп закінчив Дартмут як найкращий кадет на своєму курсі.
Під час Другої світової війни Філіп продовжував служити в британських збройних силах, тоді як двоє його зятів, принц Крістоф Гессенський і Бертольд, маркграф Баденський, воювали на боці Німеччини.
У січні 1940 року Філіпа призначили мічманом. Він провів чотири місяці на лінкорі HMS Ramillies, захищаючи конвої Австралійських експедиційних сил в Індійському океані, після чого були коротші призначення на HMS Kent, HMS Shropshire та на Цейлоні.
Після вторгнення Італії до Греції в жовтні 1940 року Філіпа перевели з Індійського океану на лінкор HMS Valiant у складі Середземноморського флоту.
1 лютого 1941 року Філіп отримав звання молодшого лейтенанта після серії курсів у Портсмуті, на яких він отримав найвищі оцінки у чотирьох із п'яти розділів кваліфікаційного іспиту.
Філіп був згаданий у донесеннях за службу під час битви біля мису Матапан, де він керував прожекторами лінкора. Він також був нагороджений грецьким Військовим хрестом.
Серед інших бойових дій Філіп брав участь у битві за Крит.
У червні 1942 року Філіпа призначили на есмінець типу V та W та флагман флотилії HMS Wallace, який брав участь у завданнях з ескортування конвоїв на східному узбережжі Британії, а також у висадці союзників на Сицилії.
Підвищення до лейтенанта відбулося 16 липня 1942 року.
У жовтні того ж року Філіп став першим лейтенантом HMS Wallace, ставши у віці 21 року одним із наймолодших перших лейтенантів у Королівському флоті.
Під час вторгнення на Сицилію в липні 1943 року, будучи другим у командуванні на Wallace, він врятував свій корабель від нічної атаки бомбардувальників. Він розробив план запуску плота з димовими шашками, який успішно відволік бомбардувальники, дозволивши кораблю непомітно відійти.
У 1944 році Філіп перейшов на новий есмінець HMS Whelp, де він служив у складі Британського тихоокеанського флоту у 27-й флотилії есмінців.
Філіп був присутній у Токійській затоці, коли було підписано акт про капітуляцію Японії.
Філіп повернувся до Сполученого Королівства на Whelp у січні 1946 року і був призначений інструктором у HMS Royal Arthur, школу унтер-офіцерів у Коршамі, Вілтшир.
Зрештою, влітку 1946 року Філіп попросив у короля руки його доньки. Король задовольнив його прохання за умови, що будь-які офіційні заручини будуть відкладені до 21-річчя Єлизавети наступного квітня.
До березня 1947 року Філіп відмовився від своїх грецьких і данських королівських титулів, прийняв прізвище Маунтбеттен від родини своєї матері та став натуралізованим британським підданим.
Про заручини було оголошено публічно 10 липня 1947 року.
Хоча Філіп, здавалося, «завжди вважав себе англіканцем» і відвідував англіканські служби зі своїми однокласниками та родичами в Англії та протягом усього часу служби в Королівському флоті, він був хрещений у Грецькій православній церкві. Архієпископ Кентерберійський Джеффрі Фішер хотів «врегулювати» становище Філіпа, офіційно прийнявши його до Церкви Англії, що він і зробив у жовтні 1947 року.
За день до весілля король Георг VI надав Філіпу титул Королівської Високості, а вранці в день весілля, 20 листопада 1947 року, він став герцогом Единбурзьким, графом Меріонетським і бароном Гринвіцьким у графстві Лондон. Як наслідок, будучи вже лицарем Ордена Підв'язки, у період з 19 по 20 листопада 1947 року він носив незвичний титул Його Королівська Високість сер Філіп Маунтбеттен, і саме так він описаний у патентних грамотах від 20 листопада 1947 року.
Філіп і Єлизавета одружилися під час церемонії у Вестмінстерському абатстві, яку записало та транслювало радіо BBC для 200 мільйонів людей по всьому світу. У повоєнній Британії було неприйнятно запрошувати на весілля будь-кого з німецьких родичів герцога Единбурзького, включаючи трьох сестер Філіпа, які вижили, кожна з яких вийшла заміж за німецьких принців.
Філіп був президентом Національної асоціації ігрових майданчиків (нині відомої як Fields in Trust) протягом 64 років, з 1947 року до того часу, як його онук принц Вільям перебрав на себе цю роль у 2013 році.
Після медового місяця в родовому маєтку Маунтбеттенів, Бродлендс, Філіп повернувся на флот, спочатку на офісну посаду в Адміралтействі, а пізніше на штабний курс у Військово-морському штабному коледжі в Гринвічі.
Філіп є патроном близько 800 організацій, зосереджених переважно на довкіллі, промисловості, спорті та освіті. Його першим сольним заходом як герцога Единбурзького було вручення призів у березні 1948 року на фіналі з боксу Лондонської федерації боксерських клубів у Королівському Альберт-холі.
Філіпа представили в Палаті лордів 21 липня 1948 року, одразу перед його дядьком Луїсом Маунтбеттеном, якому було надано титул графа Маунтбеттена Бірманського. Філіп, як і його сини Чарльз та Ендрю та інші члени королівської родини (за винятком 1-го графа Сноудона), перестав бути членом Палати лордів після прийняття Закону про Палату лордів 1999 року. Він ніколи не виступав у Палаті.
Їхні перші двоє дітей народилися до того, як Єлизавета змінила свого батька на престолі в 1952 році: принц Чарльз у 1948 році та принцеса Анна в 1950 році. Їхній шлюб наразі є найдовшим серед усіх британських монархів.
З 1949 року Філіп був розміщений на Мальті (проживаючи на віллі Гуардаманджа) після призначення першим лейтенантом есмінця HMS Chequers, флагманського корабля 1-ї флотилії есмінців Середземноморського флоту.
16 липня 1950 року Філіпа підвищили до капітан-лейтенанта і призначили командиром фрегата HMS Magpie.
Активна військово-морська кар'єра Філіпа закінчилася в липні 1951 року.
Через погіршення здоров'я короля, принцеса Єлизавета та герцог Единбурзький були призначені до Таємної ради 4 листопада 1951 року, після туру Канадою від узбережжя до узбережжя.
6 лютого 1952 року вони перебували в Кенії, коли батько Єлизавети помер, і вона стала королевою. Саме Філіп повідомив цю новину Єлизаветі в Сагана Лодж, і королівська делегація негайно повернулася до Сполученого Королівства.
30 червня 1952 року Філіпа було підвищено до звання командора.
У 1952 році Філіп став патроном Промислового товариства (згодом перейменованого на The Work Foundation).
Коронація Єлизавети II відбулася 2 червня 1953 року у Вестмінстерському абатстві в Лондоні.
Вступ Єлизавети на престол порушив питання про назву королівського дому, оскільки Єлизавета зазвичай мала б взяти прізвище Філіпа після одруження. Дядько герцога, граф Маунтбеттен Бірманський, виступав за назву Дім Маунтбеттенів. Філіп запропонував Дім Единбурзьких, за своїм герцогським титулом. Коли королева Марія, бабуся Єлизавети, почула про це, вона повідомила британського прем'єр-міністра Вінстона Черчилля, який сам пізніше порадив королеві видати королівську прокламацію, що оголошувала про збереження назви королівського дому як Дім Віндзорів. Принц Філіп приватно скаржився: «Я не хто інший, як клята амеба. Я єдиний чоловік у країні, якому не дозволено дати своє прізвище власним дітям».
У 1956 році герцог разом із Куртом Ханом заснував Премію герцога Единбурзького, щоб дати молодим людям «відчуття відповідальності перед собою та своїми громадами».
Того ж року Філіп також заснував Конференції з вивчення Співдружності.
Філіп відкрив літні Олімпійські ігри 1956 року в Мельбурні.
Філіп відвідав Антарктиду, ставши першим членом королівської родини, який перетнув Південне полярне коло.
Подальші повідомлення в пресі стверджували, що королева та герцог віддаляються одне від одного, що розлютило герцога та засмутило королеву, яка виступила з різким спростуванням. 22 лютого 1957 року королева надала своєму чоловікові стиль і титул принца Сполученого Королівства патентною грамотою, і було офіційно оголошено, що він іменуватиметься «Його Королівська Високість принц Філіп, герцог Единбурзький».
Філіп був призначений до Таємної ради королеви для Канади 14 жовтня 1957 року, склавши присягу на вірність перед королевою особисто в її канадській резиденції, Рідо-Холі.
8 лютого 1960 року, через кілька років після смерті королеви Марії та відставки Черчилля з посади прем'єр-міністра, королева видала наказ Таємної ради, в якому оголосила, що Маунтбеттен-Віндзор буде прізвищем її та її чоловіка нащадків по чоловічій лінії, які не мають титулу Королівської Високості або титулу принца чи принцеси. Хоча здається, що королева «абсолютно прагнула» таких змін і тримала це на думці певний час, це сталося лише за 11 днів до народження принца Ендрю (19 лютого) і лише після трьох місяців тривалого листування між конституційним експертом Едвардом Іві (який стверджував, що без такої зміни королівська дитина народиться з «тавром незаконнонародженості») та прем'єр-міністром Гарольдом Макмілланом, який намагався відхилити пропозицію Іві.
Філіп обіймав посаду президента Всесвітнього фонду дикої природи у Великій Британії з 1961 по 1982 рік, міжнародного президента з 1981 року та почесного президента з 1996 року.
Філіп був президентом Міжнародної федерації кінного спорту з 1964 по 1986 рік, обіймав посаду ректора університетів Кембриджа, Единбурга, Солфорда та Уельсу.
У Канаді в 1969 році Філіп висловив свої погляди на республіканство: Це повна помилка — уявляти, що монархія існує в інтересах монарха. Це не так. Вона існує в інтересах народу. Якщо в будь-який час будь-яка нація вирішить, що ця система є неприйнятною, то саме їй вирішувати, чи змінювати її.
Принц Чарльз і леді Діана Спенсер одружилися.
На початку 1981 року Філіп написав своєму старшому синові Чарльзу, радячи йому прийняти рішення: або зробити пропозицію леді Діані Спенсер, або припинити їхні стосунки. Чарльз відчував тиск з боку батька щодо прийняття рішення і зробив це, освідчившись Діані в лютому.
До 1992 року шлюб принца та принцеси Уельських розпався. Королева та Філіп організували зустріч між Чарльзом і Діаною, намагаючись досягти примирення, але без успіху.
Чарльз і Діана розлучилися 28 серпня 1996 року.
Через рік після розлучення Діана загинула в автокатастрофі в Парижі 31 серпня 1997 року. У той час герцог був на відпочинку в Балморалі з розширеною королівською родиною. У своєму горі двоє синів Діани, принци Вільям і Гаррі, хотіли піти до церкви, тому того ранку їх туди відвели бабуся з дідусем.
Протягом п'яти днів королева та герцог захищали своїх онуків від подальшої уваги преси, тримаючи їх у Балморалі, де вони могли сумувати наодинці.
Усамітнення королівської родини викликало невдоволення громадськості, але настрої змінилися після прямого ефіру королеви 5 вересня. Сини Діани вагалися, чи варто їм іти за труною під час похоронної процесії. Філіп сказав Вільяму: «Якщо ти не підеш, думаю, ти пошкодуєш про це пізніше. Якщо я піду, ти підеш зі мною?». У день похорону Філіп, Вільям, Гаррі, Чарльз і брат Діани, граф Спенсер, пройшли через Лондон за її труною.
Під час святкування Золотого ювілею його дружини у 2002 році герцог отримав подяку від спікера Палати громад Великої Британії за його роль у підтримці королеви протягом її правління. Термін перебування герцога Единбурзького на посаді королівського консорта перевищує термін будь-якого іншого консорта в британській історії.
У квітні 2008 року Філіпа госпіталізували до лікарні короля Едуарда VII у Лондоні для «обстеження та лікування» інфекції грудної клітки, хоча він увійшов до лікарні самостійно, швидко одужав і був виписаний через три дні для відновлення у Віндзорському замку.
У серпні газета Evening Standard повідомила, що він страждає на рак простати. Букінгемський палац, який зазвичай відмовляється коментувати чутки про стан здоров'я, заявив, що це повідомлення є втручанням у приватне життя, і випустив заяву, в якій спростував цю історію. Газета відкликала статтю і визнала, що вона не відповідає дійсності.
У червні 2011 року в інтерв'ю з нагоди свого 90-річчя він сказав, що тепер сповільнить темп і зменшить кількість своїх обов'язків, заявивши, що «зробив свій внесок». Його дружина, королева, надала йому титул лорда-верховного адмірала на його 90-річчя.
Перебуваючи в Сандрінгемському палаці, королівській резиденції в Норфолку, 23 грудня 2011 року герцог відчув біль у грудях і був доставлений до кардіоторакального відділення лікарні Папворт у Кембриджширі, де йому успішно провели коронарну ангіопластику та стентування. Його виписали 27 грудня.
4 червня 2012 року, під час святкування Діамантового ювілею його дружини, Філіпа доставили з Віндзорського замку до лікарні короля Едуарда VII через інфекцію сечовивідних шляхів. Його виписали з лікарні 9 червня. Після рецидиву інфекції в серпні 2012 року, під час перебування в замку Балморал, його госпіталізували до Королівської лікарні Абердина на п'ять ночей як запобіжний захід.
У червні 2013 року Філіпа госпіталізували до Лондонської клініки для проведення діагностичної операції на черевній порожнині, де він провів 11 днів.
21 травня 2014 року принц з'явився на публіці з пов'язкою на правій руці після того, як напередодні в Букінгемському палаці йому провели «незначну процедуру».
У червні 2017 року Філіпа доставили з Віндзора до Лондона і госпіталізували до лікарні короля Едуарда VII після діагностування інфекції. Він провів у лікарні дві ночі і не зміг відвідати церемонію відкриття парламенту та перегони Royal Ascot.
Принц Філіп пішов у відставку з королівських обов'язків 2 серпня 2017 року у віці 96 років, зустрівшись із Королівською морською піхотою під час свого останнього сольного публічного заходу. З 1952 року він виконав 22 219 сольних заходів. Прем'єр-міністр Тереза Мей подякувала йому за «видатне життя, присвячене служінню».
20 листопада 2017 року Філіп відсвяткував 70-річчя весілля з королевою, що зробило її першим британським монархом, який відсвяткував платинове весілля.
У 2017 році Британський кардіологічний фонд подякував принцу Філіпу за те, що він був його патроном протягом 55 років, протягом яких, окрім організації збору коштів, він «підтримав створення дев'яти центрів передового досвіду, що фінансуються фондом».
3 квітня 2018 року Філіпа госпіталізували до лікарні короля Едуарда VII для планової заміни кульшового суглоба, яка відбулася наступного дня. Це сталося після того, як герцог пропустив щорічні служби у Великий четвер та Великодню неділю. 12 квітня його донька, принцеса Анна, провела близько 50 хвилин у лікарні і після цього сказала, що її батько «у гарній формі». Його виписали наступного дня.
19 травня, через шість тижнів, Філіп відвідав весілля свого онука принца Гаррі та Меган Маркл і зміг іти разом із королевою без сторонньої допомоги.
У жовтні того ж року Філіп супроводжував королеву на весілля їхньої онуки принцеси Євгенії та Джека Бруксбенка, причому The Daily Telegraph повідомляла, що Філіп діє за принципом «прокинутися і подивитися, як я почуваюся», вирішуючи, чи відвідувати захід, чи ні.
17 січня 2019 року 97-річний Філіп потрапив у автомобільну аварію, виїжджаючи на головну дорогу поблизу маєтку Сандрінгем. В офіційній заяві йшлося, що він не постраждав. Очевидець, який прийшов на допомогу принцу, описав, як йому довелося витирати кров з його рук. Водій та пасажир іншого автомобіля отримали травми і були доставлені до лікарні. Філіп відвідав лікарню наступного ранку як запобіжний захід. Він вибачився, а через три тижні добровільно здав свої водійські права.
14 лютого Королівська прокурорська служба оголосила, що судове переслідування Філіпа не відповідає суспільним інтересам. Герцогу, як і раніше, дозволено їздити на автомобілі приватними маєтками, і його бачили за кермом на території Віндзорського замку у квітні 2019 року.
Філіпа не бачили на публіці з моменту відвідування весілля леді Габріелли Кінгстон у травні 2019 року.
З 20 по 24 грудня 2019 року Філіп перебував у лікарні короля Едуарда VII, де проходив лікування від «наявного захворювання» під час візиту, який Букінгемський палац назвав «запобіжним заходом».
Фотографія Філіпа з королевою під час їхньої ізоляції у Віндзорському замку під час пандемії COVID-19 була оприлюднена напередодні його 99-річчя у червні 2020 року.
У липні 2020 року він залишив посаду полковника-головнокомандувача стрілецького полку The Rifles, яку обіймав з 2007 року. Його змінила герцогиня Корнуольська.
9 січня 2021 року Філіп і королева були вакциновані від COVID-19 сімейним лікарем у Віндзорському замку.
16 лютого 2021 року Філіпа госпіталізували до лікарні короля Едуарда VII як «запобіжний захід» після того, як він відчув нездужання.
Філіпа відвідав принц Чарльз 20 лютого.
23 лютого Букінгемський палац підтвердив, що Філіп «реагує на лікування» інфекції.
1 березня 2021 року Філіпа перевезли машиною швидкої допомоги до лікарні Святого Варфоломія для продовження лікування інфекції, а також для проходження «обстеження та спостереження» у зв'язку з наявним захворюванням серця.
3 березня Філіп успішно переніс процедуру через хворобу серця.
5 березня Філіпа перевели назад до лікарні короля Едуарда VII.
Філіп помер вранці 9 квітня 2021 року у Віндзорському замку у віці 99 років, за два місяці до свого 100-річчя. Він був королівським консортом, який найдовше перебував на службі в британській історії. У приватному порядку королева описала смерть свого чоловіка як таку, що «залишила величезну порожнечу в її житті».
Похорон відбувся 17 квітня 2021 року в каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку, і його було поховано в Королівській усипальниці всередині каплиці Святого Георгія.
