На великій партійній конференції Комуністичної партії в Пекіні в січні 1962 року, що отримала назву «Нарада семи тисяч», голова держави Лю Шаоці засудив Великий стрибок як причину масового голоду. Переважна більшість делегатів висловила згоду, але міністр оборони Лінь Бяо рішуче захищав Мао.
Він переїхав до Британії у 1962 році.
У 1962 році Баффет став мільйонером завдяки своїм партнерствам.
Навесні 1962 року OAS вдалася до пограбування банків, щоб фінансувати свою війну як проти ФНВ, так і проти французької держави, а також підривала спеціальні підрозділи, надіслані Парижем для їхнього переслідування.
Як і багатьох чорношкірих жителів Детройта, Паркс особливо турбували житлові питання. Вона сама жила в районі Вірджинія-Парк, який постраждав від будівництва шосе та оновлення міських територій. До 1962 року ця політика зруйнувала 10 000 споруд у Детройті, виселивши 43 096 осіб, 70 відсотків з яких були афроамериканцями. Паркс жила лише за милю від епіцентру заворушень, що сталися в Детройті в 1967 році, і вона вважала дискримінацію в житловій сфері головним чинником, що спровокував безлади.
Мортон Гейліг у 1950-х роках писав про «Театр досвіду», який міг би ефективно охоплювати всі органи чуття, залучаючи глядача до подій на екрані. У 1962 році він побудував прототип свого бачення під назвою Sensorama разом із п'ятьма короткими фільмами, які демонструвалися в ньому, задіюючи кілька органів чуття (зір, слух, нюх і дотик). Оскільки це було до появи цифрових обчислень, Sensorama була механічним пристроєм. Гейліг також розробив те, що він називав «Маскою Telesphere» (запатентована в 1960 році). У патентній заявці пристрій описувався як «телескопічний телевізійний апарат для індивідуального використання... Глядач отримує повне відчуття реальності, рухомі тривимірні зображення, які можуть бути кольоровими, зі 100% периферійним зором, бінауральним звуком, ароматами та потоками повітря».
На початку 1962 року група радянських військових фахівців та спеціалістів з будівництва ракет супроводжувала сільськогосподарську делегацію до Гавани.
Фірма Баффета придбала текстильну компанію під назвою Berkshire Hathaway, взявши її назву для створення диверсифікованої холдингової компанії.
Айвена Сазерленда багато хто вважає творцем інтерактивної комп'ютерної графіки та піонером інтернету. У 1962 році він працював у Лабораторії Лінкольна при Массачусетському технологічному інституті (MIT), де розробив програму під назвою Sketchpad I, яка дозволяла користувачеві безпосередньо взаємодіяти із зображенням на екрані. Це був перший графічний інтерфейс користувача, який вважається однією з найвпливовіших комп'ютерних програм, коли-небудь написаних однією людиною.
10 січня 1962 року ФНВ розпочав «загальний наступ» проти OAS, організувавши серію акцій проти громад п'є-нуарів як спосіб чинити тиск.
У січні 1962 року генерал армії США Едвард Ленсдейл описав плани повалення кубинського уряду в цілком таємному звіті (частково розсекреченому в 1989 році), адресованому Кеннеді та посадовим особам, залученим до операції «Мангуст».
Прем'єр-міністр де Голля з 1962 по 1968 рік впровадив реформи, які дали поштовх подальшому економічному зростанню.
Після закінчення Сандгерста у вересні 1962 року він вступив до лав британської армії і був направлений до 1-го батальйону полку камеронців (шотландських стрільців), де прослужив один рік у Німеччині. Він також обіймав штабну посаду в британській армії.
Першою нагальною проблемою, з якою зіткнувся Кабус бін Саїд як султан, було збройне комуністичне повстання з Південного Ємену — Дофарське повстання (1962–1976). Султанат зрештою придушив вторгнення за допомогою шаха Ірану, йорданських військ, надісланих його другом королем Йорданії Хусейном, британських спецпідрозділів та Королівських ВПС.
Керрі народився в передмісті Торонто Ньюмаркет, Онтаріо, Канада, у сім'ї Кетлін (уроджена Орам), домогосподарки, та Персі Керрі, музиканта та бухгалтера.
Перед турне 1962–1963 років картину оцінили для страхування в 100 мільйонів доларів (еквівалент 650 мільйонів доларів у 2018 році), що зробило її, на практиці, найдорожчою картиною у світі. Страховку не купували; натомість більше витратили на безпеку.
26 січня 1962 року Лучано помер від серцевого нападу в Міжнародному аеропорту Неаполя.
У червні 1961 року у Карен діагностували злоякісну пухлину середньої частини стовбура головного мозку; рентгенівське лікування сповільнило її ріст, але стан здоров'я дитини погіршився настільки, що вона більше не могла ходити чи розмовляти. Вона померла від пневмонії, пов'язаної з ослабленим здоров'ям, 28 січня 1962 року у віці двох років.
У лютому 1962 року Марлі записав чотири пісні: "Judge Not", "One Cup of Coffee", "Do You Still Love Me?" та "Terror" на студії Federal Studios для місцевого музичного продюсера Леслі Конга. Три з цих пісень були випущені на лейблі Beverley's, причому "One Cup of Coffee" вийшла під псевдонімом Боббі Мартелл.
У лютому 1962 року елітна група спеціальних операцій США з Форт-Брегг на чолі з командувачем Центру спеціальних операцій генералом Вільямом П. Ярборо відвідала Колумбію для проведення другого дослідження.
7 лютого 1962 року OAS намагалася вбити міністра культури Андре Мальро, підірвавши бомбу в його багатоквартирному будинку, яка не змогла вбити ціль, але залишила чотирирічну дівчинку, що жила в сусідній квартирі, осліплою від осколків.
Ріджвей мав проблему з нічним нетриманням сечі до 13 років, і його мати мила йому геніталії після кожного такого випадку.
20 лютого 1962 року було досягнуто мирної угоди про надання незалежності всьому Алжиру.
Тімоті Нафталі стверджував, що звільнення Ескаланте стало мотивуючим фактором для рішення Радянського Союзу розмістити ядерні ракети на Кубі в 1962 році.
У лютому 1962 року США запровадили ембарго проти Куби, а Ленсдейл представив 26-сторінковий цілком таємний графік реалізації повалення кубинського уряду.
Ненсі закінчила Інститут Нотр-Дам, католицьку середню школу для дівчат у Балтиморі. У 1962 році вона закінчила Трініті-коледж у Вашингтоні, округ Колумбія, зі ступенем бакалавра мистецтв у галузі політології. У 1960-х роках Пелосі стажувалася у сенатора Деніела Брюстера (демократ від штату Меріленд) разом із майбутнім лідером більшості в Палаті представників Стені Хоєром.
Після того, як М'янмою (Бірмою) керували три послідовні парламентські уряди, Татмадо (Збройні сили М'янми) на чолі з генералом Не Віном здійснили державний переворот у 1962 році, який усунув парламентський уряд і замінив його військовою хунтою.
15 березня 1962 року він був обраний ВПС США одним із семи пілотів-інженерів, які мали керувати X-20, коли проєкт вийде зі стадії розробки.
У квітні 1962 року NASA оголосило про прийом заявок до другої групи астронавтів NASA для проєкту «Джеміні» — запланованого двомісного космічного корабля. Цього разу відбір був відкритий для кваліфікованих цивільних пілотів-випробувачів.
29 березня 1962 року 1179 чоловіків постали перед судом за звинуваченням у державній зраді. 7 квітня 1962 року всі вони були визнані винними та засуджені до 30 років ув'язнення.
Шарль де Голль, перший президент П'ятої республіки, вирішив розпочати серію переговорів із ФНВ. Вони завершилися підписанням Евіанських угод у березні 1962 року. 8 квітня 1962 року відбувся референдум, і французький електорат схвалив Евіанські угоди.
На другому референдумі щодо незалежності Алжиру, що відбувся у квітні 1962 року, 91 відсоток французьких виборців схвалив Евіанські угоди.
14 квітня 1962 року 60 поранених і хворих в'язнів були звільнені та перевезені до США.
«Шпигун, який мене кохав» — дев'ятий роман (і десята книга) у серії Яна Флемінга про Джеймса Бонда, вперше опублікований видавництвом Jonathan Cape 16 квітня 1962 року.
У травні 1962 року радянського Першого секретаря Микиту Хрущова переконали в ідеї протидії зростаючій перевазі США у розробці та розгортанні стратегічних ракет шляхом розміщення радянських ядерних ракет середньої дальності на Кубі.
До травня Хрущов і Кастро домовилися таємно розмістити стратегічні ядерні ракети на Кубі.
8 травня 1962 року Яд Вашем запросив Шиндлера на церемонію, під час якої на Алеї Праведників на його честь було посаджено ріжкове дерево.
Хуан Карлос одружився в Афінах 14 травня 1962 року з принцесою Греції та Данії Софією, дочкою короля Греції Павла. Спочатку відбулася римо-католицька церемонія в церкві Святого Діонісія, а потім грецька православна церемонія в Митрополичому соборі Афін. Вона перейшла зі своєї грецької православної віри в римо-католицизм.
19 травня вона зробила перерву, щоб заспівати «Happy Birthday, Mr. President» на сцені під час святкування раннього дня народження президента Джона Ф. Кеннеді в Медісон-сквер-гарден у Нью-Йорку. Вона привернула увагу своїм костюмом: бежевою, обтислою сукнею, вкритою стразами, яка створювала ефект оголеності. Поїздка Монро до Нью-Йорка викликала ще більше роздратування у керівників Fox, які хотіли, щоб вона її скасувала.
21 травня 1962 року Армстронг був причетний до «інциденту на базі Нелліс». Його відправили на літаку F-104 для огляду висохлого озера Деламар у південній Неваді, яке знову розглядалося як місце для аварійних посадок. Він неправильно оцінив висоту і не помітив, що шасі не випустилося повністю. Під час приземлення шасі почало складатися; Армстронг дав повну потужність, щоб перервати посадку, але підфюзеляжний кіль і стулка шасі вдарилися об землю, пошкодивши радіостанцію та спричинивши витік гідравлічної рідини. Без радіозв'язку Армстронг полетів на південь до авіабази Нелліс, пролетів повз диспетчерську вежу і похитав крилами — це був сигнал про захід на посадку без радіозв'язку. Через втрату гідравлічної рідини випустився гальмівний гак, і під час приземлення він зачепив гальмівний трос, прикріплений до якірного ланцюга, і потягнув ланцюг за собою по злітно-посадковій смузі.
Наприкінці червня на авіабазі Брукс Армстронг пройшов медичний огляд, який багато кандидатів описували як болісний і часом здавався безглуздим.
Як тільки отвори стали достатньо широкими, щоб через них можна було пройти, втікачі щоночі потрапляли в технічний коридор, який залишався без охорони безпосередньо за їхнім ярусом камер, і піднімалися на вільний верхній рівень блоку камер, де вони облаштували таємну майстерню, про яку не знав тюремний персонал. Тут, використовуючи понад п'ятдесят плащів, а також інші вкрадені та подаровані матеріали, вони сконструювали рятувальні жилети, засновані на конструкції, яку один із них випадково знайшов у журналі Popular Mechanics, а також гумовий пліт розміром шість на чотирнадцять футів, шви якого були ретельно прошиті вручну та герметизовані теплом парових труб. Виготовивши пліт, вони надули його за допомогою акордеона, хитромудро пристосованого як міхи, і зробили необхідні весла з брухту дерева та вкрадених гвинтів. Нарешті, вони піднялися по вентиляційній шахті до даху і, знайшовши на шляху важку решітку вентилятора, видалили заклепки, що тримали її на місці.
Чоловіки приховували свою відсутність під час роботи поза камерами та після самої втечі, виліпивши манекени голів із саморобної суміші, схожої на пап'є-маше, з мила, зубної пасти, бетонного пилу та туалетного паперу, надавши їм реалістичного вигляду за допомогою фарби з господарського магазину та волосся з підлоги перукарні. З рушниками та одягом, складеними під ковдрами на ліжках, і манекенами голів, розташованими на подушках, здавалося, що вони сплять.
Армстронг відвідав Всесвітню виставку в Сіетлі в травні 1962 року і взяв участь у конференції з дослідження космосу, яка була організована за підтримки NASA. Після повернення із Сіетла 4 червня він подав заяву на участь у програмі підготовки астронавтів.
У червні 1962 року, коли йому було 87 років, Черчилль впав у Монте-Карло і зламав стегно. Його літаком доставили додому в лондонську лікарню, де він провів три тижні.
Продюсер Джордж Мартін підписав контракт із The Beatles на лейблі EMI Parlophone. Його перша сесія запису з The Beatles відбулася в студії EMI Abbey Road у Лондоні 6 червня 1962 року. Мартін негайно поскаржився Епштейну на погану гру Беста на барабанах і запропонував замінити його сесійним барабанщиком.
Коли Монро знову пішла на лікарняний на кілька днів, Fox вирішила, що не може дозволити собі ще один фільм, що вибивається з графіка, коли студія вже намагалася покрити зростаючі витрати на «Клеопатру» (1963). 7 червня Fox звільнила Монро і подала на неї до суду на 750 000 доларів як відшкодування збитків. Незабаром Fox пошкодувала про своє рішення і відновила переговори з Монро пізніше в червні.
У ніч на 11 червня 1962 року, коли всі приготування були завершені, чоловіки почали втечу. Однак цемент, використаний для зміцнення бетону навколо вентиляційного отвору Веста, затвердів, зменшивши розмір отвору і зафіксувавши решітку. До того часу, як йому вдалося зняти решітку і знову розширити отвір для виходу, інші вже пішли, як він незабаром виявив; він вибрався на дах в'язниці, але повернувся до своєї камери на світанку і ліг спати. Вест продовжував повністю співпрацювати зі слідчими і надав їм детальний опис плану втечі, внаслідок чого його не покарали за участь у ній.
Френк Лі Морріс (1 вересня 1926 р. – зник безвісти 11 червня 1962 р.) народився у Вашингтоні, округ Колумбія. У дитинстві його покинули мати й батько, а в 11 років він став сиротою. Брати Енгліни, Джон Вільям (2 травня 1930 р. – зник безвісти 11 червня 1962 р.) та Кларенс (11 травня 1931 р. – зник безвісти 11 червня 1962 р.), народилися в сім'ї з тринадцятьма дітьми в Доналсонвіллі, штат Джорджія. Їхні батьки, Джордж Роберт Енглін і Рейчел Ван Міллер Енглін, були сезонними сільськогосподарськими робітниками; на початку 1940-х років Аллен Клейтон Вест (25 березня 1929 р. – 21 грудня 1978 р.) народився в Нью-Йорку. Він був ув'язнений за викрадення автомобіля в 1955 році, спочатку у в'язниці Атланти, потім у державній в'язниці Флориди. Після невдалої спроби втечі з установи у Флориді його перевели до Алькатраса в 1957 році, де він став в'язнем AZ1335.
Зі службового коридору Морріс та брати Енглін піднялися вентиляційною шахтою на дах. Охоронці почули гучний гуркіт, коли вони вибиралися з шахти, але оскільки більше нічого не було чути, джерело шуму не перевіряли. Забравши своє спорядження, вони спустилися на 50 футів (15 м) на землю, з'їхавши по кухонній вентиляційній трубі, а потім перелізли через два 12-футові (3,7 м) паркани з колючим дротом. На північно-східній береговій лінії, поблизу електростанції — «сліпій зоні» в мережі прожекторів та вартових веж в'язниці — вони надули свій пліт за допомогою гармошки. За оцінками слідчих, десь після 22:00 вони сіли на пліт, спустили його на воду і вирушили до своєї мети — острова Енджел, що за дві милі на північ.
Втечу не виявляли до ранку 12 червня 1962 року завдяки успішному використанню муляжів голів. На момент втечі начальник в'язниці Олін Г. Блеквелл був у відпустці на озері Беррієсса в окрузі Напа, Каліфорнія, і він не вірив, що чоловіки могли вижити у воді та дістатися берега. Спільними зусиллями численні військові та правоохоронні органи проводили масштабні пошуки з повітря, моря та суші протягом наступних 10 днів. 14 червня катер Берегової охорони підібрав весло, що плавало приблизно за 200 ярдів (180 м) від південного берега острова Енджел.
Коли розпочався чемпіонат світу 1962 року, Пеле був гравцем з найвищим рейтингом у світі. У першому матчі чемпіонату світу 1962 року в Чилі проти Мексики Пеле віддав результативну передачу на перший гол, а потім забив другий після проходу повз чотирьох захисників, зробивши рахунок 2:0. У наступній грі він отримав травму, намагаючись завдати удару здалеку проти Чехословаччини. Це вивело його з гри до кінця турніру.
Того ж дня і в тій самій місцевості робітники на іншому човні знайшли загорнутий у пластик гаманець з іменами, адресами та фотографіями друзів і родичів братів Енглін. 21 червня на пляжі неподалік від мосту «Золоті Ворота» було знайдено клапті матеріалу від плаща, які, як вважається, були залишками плоту. Наступного дня тюремний човен підібрав здутий рятувальний жилет, виготовлений з того самого матеріалу, за 50 ярдів (46 м) від острова Алькатрас. Жодних інших фізичних доказів долі втікачів знайдено не було. Згідно з остаточним звітом ФБР, пліт втікачів так і не було знайдено.
Меморандум 1962 року Дугласа Браянта з Бібліотеки Гарвардського університету, складений на прохання голови Об'єднаного бібліотечного комітету Клейборна Пелла, пропонував низку інституційних реформ, включаючи розширення національної діяльності та послуг, а також різні організаційні зміни, що змістило б акцент діяльності бібліотеки з її законодавчої ролі на національну. Браянт навіть запропонував змінити назву Бібліотеки Конгресу, що було розкритиковано Мамфордом як «нечуване насильство над традицією».
У 1962 році Роберт Н. Холл продемонстрував перший лазерний діодний пристрій, виготовлений з арсеніду галію, який випромінював у ближньому інфрачервоному діапазоні спектра на довжині хвилі 850 нм. Пізніше того ж року Нік Голоняк-молодший продемонстрував перший напівпровідниковий лазер з видимим випромінюванням. Цей перший напівпровідниковий лазер міг працювати лише в імпульсному режимі та при охолодженні до температури рідкого азоту (77 К).
Франція визнала незалежність Алжиру 3 липня 1962 року.
Після проголошення незалежності 5 липня 1962 року останні французькі війська не залишали військово-морську базу Мерс-ель-Кебір до 1967 року.
Фахівці з будівництва ракет під виглядом «операторів машин», «фахівців з іригації» та «сільськогосподарських фахівців» прибули в липні.
23 липня 1962 року чотирнадцять країн, включаючи Китай, Південний В'єтнам, Радянський Союз, Північний В'єтнам і Сполучені Штати, підписали угоду, в якій пообіцяли поважати нейтралітет Лаосу.
Протягом останніх місяців свого життя Монро жила за адресою 12305 Fifth Helena Drive у районі Брентвуд у Лос-Анджелесі. Її економка Юніс Мюррей залишалася в будинку на ніч у суботу, 4 серпня 1962 року. Мюррей прокинулася о 3:00 ранку 5 серпня і відчула, що щось не так. Хоча вона бачила світло з-під дверей спальні Монро, вона не змогла отримати відповіді і виявила, що двері замкнені. Потім Мюррей зателефонувала психіатру Монро, доктору Ральфу Грінсону, який невдовзі прибув до будинку і вдерся до спальні через вікно, знайшовши Монро мертвою у своєму ліжку. Лікар Монро, доктор Хайман Енгельберг, прибув до будинку близько 3:50 ранку і констатував її смерть на місці. О 4:25 ранку вони повідомили Департамент поліції Лос-Анджелеса. Зрештою, пізніше вони виявили, що Монро померла між 20:30 та 22:30 4 серпня, а токсикологічний звіт показав, що причиною смерті стало гостре отруєння барбітуратами.
5 серпня 1962 року поліція схопила Манделу разом із колегою-активістом Сесілом Вільямсом поблизу Ховіка.
Архітектори-модерністи, такі як Алвар Аалто, приділяли велику увагу комфорту та зручності бібліотечних просторів. Муніципальна бібліотека, яку він побудував у 1958–62 роках для німецького міста Вольфсбург, має велику центральну залу, для якої він використав серію спеціально розроблених світлових люків, щоб забезпечити природне освітлення, навіть попри те, що всі стіни вкриті книгами.
Директор ЦРУ Джон А. Маккоун був налаштований підозріло. Він міркував, що відправка зенітних ракет на Кубу «мала сенс лише в тому випадку, якщо Москва мала намір використовувати їх для захисту бази балістичних ракет, націлених на Сполучені Штати». 10 серпня він написав записку Кеннеді, в якій припустив, що Радянський Союз готується розмістити балістичні ракети на Кубі.
У серпні 1962 року Ліклайдер і Велден Кларк опублікували статтю «Онлайн-комунікація між людиною та комп'ютером», яка була одним із перших описів мережевого майбутнього.
Вже роздумуючи про звільнення Беста, The Beatles замінили його в середині серпня на Рінго Старра, який залишив гурт Rory Storm and the Hurricanes, щоб приєднатися до них.
Де Голль став мішенню для Секретної збройної організації (OAS) як помста за його ініціативи щодо Алжиру. На нього було здійснено кілька замахів; найвідоміший стався 22 серпня 1962 року.
Перша проблема, яка призвела до паузи в розвідувальних польотах, сталася 30 серпня, коли літак U-2, керований Стратегічним авіаційним командуванням ВПС США, помилково пролетів над островом Сахалін на радянському Далекому Сході.
31 серпня сенатор Кеннет Кітінг (республіканець від Нью-Йорка) попередив у Сенаті, що Радянський Союз «з усією ймовірністю» будує ракетну базу на Кубі. Він звинуватив адміністрацію Кеннеді у приховуванні серйозної загрози для США, тим самим розпочавши кризу.
Вибори відбулися у вересні 1962 року, і всі місця, що виборювалися, здобула Народна партія Брунею.
У вересні 1962 року Стравінський вперше з 1914 року повернувся до Росії, прийнявши запрошення Спілки радянських композиторів провести шість виступів у Москві та Ленінграді. Під час тритижневого візиту він зустрівся з радянським прем'єром Микитою Хрущовим та кількома провідними радянськими композиторами, включаючи Дмитра Шостаковича та Арама Хачатуряна.
У вересні 1962 року аналітики Розвідувального управління Міністерства оборони США (DIA) помітили, що кубинські позиції зенітних ракет розташовані за схемою, подібною до тих, що використовувалися Радянським Союзом для захисту своїх баз МБР, що спонукало DIA лобіювати відновлення польотів U-2 над островом.
Сесія 4 вересня в EMI дала запис "Love Me Do" за участю Старра на барабанах, але незадоволений Мартін найняв барабанщика Енді Вайта для третьої сесії гурту тиждень потому, під час якої були зроблені записи "Love Me Do", "Please Please Me" та "P.S. I Love You".
У вересні 1962 року де Голль прагнув внести поправки до конституції, щоб дозволити обирати президента безпосередньо народом, і з цією метою призначив ще один референдум.
Директор з польотів NASA Дік Слейтон зателефонував Армстронгу 13 вересня 1962 року і запитав, чи зацікавлений він у приєднанні до корпусу астронавтів NASA у складі групи, яку преса назвала «Новою дев'яткою»; Армстронг без вагань погодився.
Перша партія радянських ракет Р-12 прибула в ніч на 8 вересня, за нею друга — 16 вересня. Р-12 була балістичною ракетою середньої дальності, здатною нести термоядерну боєголовку.
Результати відбору трималися в таємниці до 17 вересня, хоча в газетах ще з початку року з'являлися повідомлення про те, що його оберуть як «першого цивільного астронавта». Армстронг був одним із двох цивільних пілотів, відібраних до цієї групи; іншим був Елліот Сі, також колишній морський авіатор. NASA оголосило про відбір другої групи на пресконференції 17 вересня 1962 року. Порівняно з астронавтами «Меркурій-7», вони були молодшими та мали більш вражаючу академічну підготовку.
4 жовтня 1962 року де Голль розпустив Національні збори та призначив нові вибори.
«Доктор Ноу» — шпигунський фільм 1962 року режисера Теренса Янга. Він заснований на однойменному романі Яна Флемінга 1958 року. У головних ролях Шон Коннері, Урсула Андресс, Джозеф Вайзман і Джек Лорд, це перший фільм у серії про Джеймса Бонда.
Алжир був прийнятий як 109-й член Організації Об'єднаних Націй 8 жовтня 1962 року.
У жовтні 1962 року Джек Руїна найняв Ліклайдера на посаду директора новоствореного Офісу методів обробки інформації (IPTO) у складі DARPA з мандатом на об'єднання головних комп'ютерів Міністерства оборони США в Шайєнн-Маунтін, Пентагоні та штаб-квартирі SAC.
15 жовтня Національний центр фотографічної інтерпретації (NPIC) ЦРУ переглянув фотографії U-2 і ідентифікував об'єкти, які вони інтерпретували як балістичні ракети середньої дальності.
17 жовтня офіційний представник радянського посольства Георгій Большаков передав президенту Кеннеді особисте повідомлення від Хрущова, в якому той запевняв, що «за жодних обставин ракети класу «земля-земля» не будуть відправлені на Кубу».
19 жовтня Виконавчий комітет (EXCOMM) сформував окремі робочі групи для вивчення варіантів авіаудару та блокади, і до вечора більшість підтримки в EXCOMM змістилася на користь варіанту блокади.
Кеннеді зустрічався з членами EXCOMM та іншими вищими радниками протягом 21 жовтня, розглядаючи два варіанти, що залишилися: авіаудар переважно по кубинських ракетних базах або морська блокада Куби.
22 жовтня о 19:00 за східним часом Кеннеді виступив із загальнонаціональним телевізійним зверненням на всіх основних мережах, оголосивши про виявлення ракет.
Військово-морські сили США зупиняли та оглядали всі радянські кораблі, що прибували до Куби, починаючи з 24 жовтня.
О 22:00 за східним часом США підвищили рівень готовності сил SAC до DEFCON 2. Вперше в історії США бомбардувальники B-52 перебували в стані постійної повітряної тривоги, а середні бомбардувальники B-47 були розосереджені по різних військових і цивільних аеродромах і готові до зльоту, повністю споряджені, за 15-хвилинним попередженням.
У суботу, 27 жовтня, після тривалих обговорень між Радянським Союзом та кабінетом Кеннеді, Кеннеді таємно погодився прибрати всі ракети, розміщені в Туреччині та, можливо, на півдні Італії (перші — на кордоні з Радянським Союзом), в обмін на те, що Хрущов прибере всі ракети на Кубі.
28 жовтня Хрущов погодився демонтувати ракетні майданчики за умови проведення інспекцій ООН.
Пропозиція де Голля змінити процедуру виборів президента Франції була схвалена на референдумі 28 жовтня 1962 року більш ніж трьома п'ятими голосів виборців, попри широку «коаліцію ні», сформовану більшістю партій, які виступали проти президентського режиму.
Ознаки назрівання проблем з'явилися на початку листопада 1962 року, коли резидент 5-го дивізіону Сараваку Річард Морріс (австралієць), який базувався в Лімбангу (затиснутому між двома частинами Брунею), отримав інформацію. Поліція спеціального відділу з Кучинга відвідала Лімбанг, але знайшла лише кілька незаконних уніформ із відзнаками TNKU.
Місцеві та національні лідери республіканців заохочували Ніксона кинути виклик чинному губернатору Пету Брауну на виборах 1962 року. Попри початкове небажання, Ніксон вступив у перегони. Кампанія була затьмарена суспільною підозрою, що Ніксон розглядає цю посаду як сходинку для чергового балотування в президенти, певною опозицією з боку ультраправих сил партії та його власною відсутністю інтересу до посади губернатора Каліфорнії. Ніксон сподівався, що успішна кампанія підтвердить його статус провідного активного політика-республіканця в країні та гарантує, що він залишиться головним гравцем у національній політиці. Натомість він програв Брауну з відривом понад п'ять відсоткових пунктів, і ця поразка вважалася багатьма кінцем його політичної кар'єри.
Радянський ядерний потенціал у 1962 році менше покладався на міжконтинентальні балістичні ракети (МБР), ніж на балістичні ракети середньої та проміжної дальності (БРСД та БРПД).
Xerox розпочала серію придбань. У 1962 році вона купила University Microfilms International.
Повстання в Сараваку офіційно розпочалося після повстання в Брунеї в грудні 1962 року.
У грудні 1962 року SCO (Комуністична організація Сараваку) все ще не мала військового крила, а її члени ще не пройшли військової підготовки. Після повстання в Брунеї SCO перейшла до тактики збройного повстання з січня 1963 року, оскільки поразка брунейських повстанців позбавила її джерела зброї.
Він розпочав свою кар'єру, з'являючись у невеликих ролях у віці п'яти років як дитина-актор. У віці восьми років він з'явився разом із деякими зі своїх колег із «Маленьких щасливчиків» у фільмі «Великий і маленький Вонг Тін Бар» (1962), де Лі Лі-Хуа грала його матір.
6 грудня Морріс почув, що повстання розпочнеться 8-го числа. 7-го числа аналогічна інформація надійшла до Джона Фішера, резидента 4-го дивізіону Сараваку, який базувався в Мірі, приблизно за 20 миль (30 км) на захід від Брунею. У результаті поліцію було приведено у повну бойову готовність у Брунеї, Північному Борнео та Сараваку, а підкріплення поліцейських сил було перекинуто літаками з Кучинга до Мірі.
Повстання спалахнуло о 2:00 ночі 8 грудня. Сигнали з Брунею до штаб-квартири британських сил на Далекому Сході повідомляли про напади повстанців на поліцейські дільниці, султанську Істану, будинок прем'єр-міністра та електростанцію, а також про те, що інший загін повстанців наближається до столиці водою. Штаб-квартира на Далекому Сході віддала наказ ALE YELLOW, який поставив дві роти піхоти гуркхів у 48-годинну готовність до передислокації.
До п'ятої ранку TNKU контролювала Пекан-Бесар. Надійшли новини, що кільком державним службовцям у Пекан-Бесарі вдалося уникнути полону. Приблизно через годину в центрі міста заступник головного міністра отримав аудієнцію у султана. Після зустрічі султан виступив із радіозверненням, засудивши TNKU, збройне крило Народної партії Брунею, за державну зраду.
На великій партійній конференції Комуністичної партії в Пекіні в січні 1962 року, що отримала назву «Нарада семи тисяч», голова держави Лю Шаоці засудив Великий стрибок як причину масового голоду. Переважна більшість делегатів висловила згоду, але міністр оборони Лінь Бяо рішуче захищав Мао.
Він переїхав до Британії у 1962 році.
У 1962 році Баффет став мільйонером завдяки своїм партнерствам.
Навесні 1962 року OAS вдалася до пограбування банків, щоб фінансувати свою війну як проти ФНВ, так і проти французької держави, а також підривала спеціальні підрозділи, надіслані Парижем для їхнього переслідування.
Як і багатьох чорношкірих жителів Детройта, Паркс особливо турбували житлові питання. Вона сама жила в районі Вірджинія-Парк, який постраждав від будівництва шосе та оновлення міських територій. До 1962 року ця політика зруйнувала 10 000 споруд у Детройті, виселивши 43 096 осіб, 70 відсотків з яких були афроамериканцями. Паркс жила лише за милю від епіцентру заворушень, що сталися в Детройті в 1967 році, і вона вважала дискримінацію в житловій сфері головним чинником, що спровокував безлади.
Мортон Гейліг у 1950-х роках писав про «Театр досвіду», який міг би ефективно охоплювати всі органи чуття, залучаючи глядача до подій на екрані. У 1962 році він побудував прототип свого бачення під назвою Sensorama разом із п'ятьма короткими фільмами, які демонструвалися в ньому, задіюючи кілька органів чуття (зір, слух, нюх і дотик). Оскільки це було до появи цифрових обчислень, Sensorama була механічним пристроєм. Гейліг також розробив те, що він називав «Маскою Telesphere» (запатентована в 1960 році). У патентній заявці пристрій описувався як «телескопічний телевізійний апарат для індивідуального використання... Глядач отримує повне відчуття реальності, рухомі тривимірні зображення, які можуть бути кольоровими, зі 100% периферійним зором, бінауральним звуком, ароматами та потоками повітря».
На початку 1962 року група радянських військових фахівців та спеціалістів з будівництва ракет супроводжувала сільськогосподарську делегацію до Гавани.
Фірма Баффета придбала текстильну компанію під назвою Berkshire Hathaway, взявши її назву для створення диверсифікованої холдингової компанії.
Айвена Сазерленда багато хто вважає творцем інтерактивної комп'ютерної графіки та піонером інтернету. У 1962 році він працював у Лабораторії Лінкольна при Массачусетському технологічному інституті (MIT), де розробив програму під назвою Sketchpad I, яка дозволяла користувачеві безпосередньо взаємодіяти із зображенням на екрані. Це був перший графічний інтерфейс користувача, який вважається однією з найвпливовіших комп'ютерних програм, коли-небудь написаних однією людиною.
10 січня 1962 року ФНВ розпочав «загальний наступ» проти OAS, організувавши серію акцій проти громад п'є-нуарів як спосіб чинити тиск.
У січні 1962 року генерал армії США Едвард Ленсдейл описав плани повалення кубинського уряду в цілком таємному звіті (частково розсекреченому в 1989 році), адресованому Кеннеді та посадовим особам, залученим до операції «Мангуст».
Прем'єр-міністр де Голля з 1962 по 1968 рік впровадив реформи, які дали поштовх подальшому економічному зростанню.
Після закінчення Сандгерста у вересні 1962 року він вступив до лав британської армії і був направлений до 1-го батальйону полку камеронців (шотландських стрільців), де прослужив один рік у Німеччині. Він також обіймав штабну посаду в британській армії.
Першою нагальною проблемою, з якою зіткнувся Кабус бін Саїд як султан, було збройне комуністичне повстання з Південного Ємену — Дофарське повстання (1962–1976). Султанат зрештою придушив вторгнення за допомогою шаха Ірану, йорданських військ, надісланих його другом королем Йорданії Хусейном, британських спецпідрозділів та Королівських ВПС.
Керрі народився в передмісті Торонто Ньюмаркет, Онтаріо, Канада, у сім'ї Кетлін (уроджена Орам), домогосподарки, та Персі Керрі, музиканта та бухгалтера.
Перед турне 1962–1963 років картину оцінили для страхування в 100 мільйонів доларів (еквівалент 650 мільйонів доларів у 2018 році), що зробило її, на практиці, найдорожчою картиною у світі. Страховку не купували; натомість більше витратили на безпеку.
26 січня 1962 року Лучано помер від серцевого нападу в Міжнародному аеропорту Неаполя.
У червні 1961 року у Карен діагностували злоякісну пухлину середньої частини стовбура головного мозку; рентгенівське лікування сповільнило її ріст, але стан здоров'я дитини погіршився настільки, що вона більше не могла ходити чи розмовляти. Вона померла від пневмонії, пов'язаної з ослабленим здоров'ям, 28 січня 1962 року у віці двох років.
У лютому 1962 року Марлі записав чотири пісні: "Judge Not", "One Cup of Coffee", "Do You Still Love Me?" та "Terror" на студії Federal Studios для місцевого музичного продюсера Леслі Конга. Три з цих пісень були випущені на лейблі Beverley's, причому "One Cup of Coffee" вийшла під псевдонімом Боббі Мартелл.
У лютому 1962 року елітна група спеціальних операцій США з Форт-Брегг на чолі з командувачем Центру спеціальних операцій генералом Вільямом П. Ярборо відвідала Колумбію для проведення другого дослідження.
7 лютого 1962 року OAS намагалася вбити міністра культури Андре Мальро, підірвавши бомбу в його багатоквартирному будинку, яка не змогла вбити ціль, але залишила чотирирічну дівчинку, що жила в сусідній квартирі, осліплою від осколків.
Ріджвей мав проблему з нічним нетриманням сечі до 13 років, і його мати мила йому геніталії після кожного такого випадку.
20 лютого 1962 року було досягнуто мирної угоди про надання незалежності всьому Алжиру.
Тімоті Нафталі стверджував, що звільнення Ескаланте стало мотивуючим фактором для рішення Радянського Союзу розмістити ядерні ракети на Кубі в 1962 році.
У лютому 1962 року США запровадили ембарго проти Куби, а Ленсдейл представив 26-сторінковий цілком таємний графік реалізації повалення кубинського уряду.
Ненсі закінчила Інститут Нотр-Дам, католицьку середню школу для дівчат у Балтиморі. У 1962 році вона закінчила Трініті-коледж у Вашингтоні, округ Колумбія, зі ступенем бакалавра мистецтв у галузі політології. У 1960-х роках Пелосі стажувалася у сенатора Деніела Брюстера (демократ від штату Меріленд) разом із майбутнім лідером більшості в Палаті представників Стені Хоєром.
Після того, як М'янмою (Бірмою) керували три послідовні парламентські уряди, Татмадо (Збройні сили М'янми) на чолі з генералом Не Віном здійснили державний переворот у 1962 році, який усунув парламентський уряд і замінив його військовою хунтою.
15 березня 1962 року він був обраний ВПС США одним із семи пілотів-інженерів, які мали керувати X-20, коли проєкт вийде зі стадії розробки.
У квітні 1962 року NASA оголосило про прийом заявок до другої групи астронавтів NASA для проєкту «Джеміні» — запланованого двомісного космічного корабля. Цього разу відбір був відкритий для кваліфікованих цивільних пілотів-випробувачів.
29 березня 1962 року 1179 чоловіків постали перед судом за звинуваченням у державній зраді. 7 квітня 1962 року всі вони були визнані винними та засуджені до 30 років ув'язнення.
Шарль де Голль, перший президент П'ятої республіки, вирішив розпочати серію переговорів із ФНВ. Вони завершилися підписанням Евіанських угод у березні 1962 року. 8 квітня 1962 року відбувся референдум, і французький електорат схвалив Евіанські угоди.
На другому референдумі щодо незалежності Алжиру, що відбувся у квітні 1962 року, 91 відсоток французьких виборців схвалив Евіанські угоди.
14 квітня 1962 року 60 поранених і хворих в'язнів були звільнені та перевезені до США.
«Шпигун, який мене кохав» — дев'ятий роман (і десята книга) у серії Яна Флемінга про Джеймса Бонда, вперше опублікований видавництвом Jonathan Cape 16 квітня 1962 року.
У травні 1962 року радянського Першого секретаря Микиту Хрущова переконали в ідеї протидії зростаючій перевазі США у розробці та розгортанні стратегічних ракет шляхом розміщення радянських ядерних ракет середньої дальності на Кубі.
До травня Хрущов і Кастро домовилися таємно розмістити стратегічні ядерні ракети на Кубі.
8 травня 1962 року Яд Вашем запросив Шиндлера на церемонію, під час якої на Алеї Праведників на його честь було посаджено ріжкове дерево.
Хуан Карлос одружився в Афінах 14 травня 1962 року з принцесою Греції та Данії Софією, дочкою короля Греції Павла. Спочатку відбулася римо-католицька церемонія в церкві Святого Діонісія, а потім грецька православна церемонія в Митрополичому соборі Афін. Вона перейшла зі своєї грецької православної віри в римо-католицизм.
19 травня вона зробила перерву, щоб заспівати «Happy Birthday, Mr. President» на сцені під час святкування раннього дня народження президента Джона Ф. Кеннеді в Медісон-сквер-гарден у Нью-Йорку. Вона привернула увагу своїм костюмом: бежевою, обтислою сукнею, вкритою стразами, яка створювала ефект оголеності. Поїздка Монро до Нью-Йорка викликала ще більше роздратування у керівників Fox, які хотіли, щоб вона її скасувала.
21 травня 1962 року Армстронг був причетний до «інциденту на базі Нелліс». Його відправили на літаку F-104 для огляду висохлого озера Деламар у південній Неваді, яке знову розглядалося як місце для аварійних посадок. Він неправильно оцінив висоту і не помітив, що шасі не випустилося повністю. Під час приземлення шасі почало складатися; Армстронг дав повну потужність, щоб перервати посадку, але підфюзеляжний кіль і стулка шасі вдарилися об землю, пошкодивши радіостанцію та спричинивши витік гідравлічної рідини. Без радіозв'язку Армстронг полетів на південь до авіабази Нелліс, пролетів повз диспетчерську вежу і похитав крилами — це був сигнал про захід на посадку без радіозв'язку. Через втрату гідравлічної рідини випустився гальмівний гак, і під час приземлення він зачепив гальмівний трос, прикріплений до якірного ланцюга, і потягнув ланцюг за собою по злітно-посадковій смузі.
Наприкінці червня на авіабазі Брукс Армстронг пройшов медичний огляд, який багато кандидатів описували як болісний і часом здавався безглуздим.
Як тільки отвори стали достатньо широкими, щоб через них можна було пройти, втікачі щоночі потрапляли в технічний коридор, який залишався без охорони безпосередньо за їхнім ярусом камер, і піднімалися на вільний верхній рівень блоку камер, де вони облаштували таємну майстерню, про яку не знав тюремний персонал. Тут, використовуючи понад п'ятдесят плащів, а також інші вкрадені та подаровані матеріали, вони сконструювали рятувальні жилети, засновані на конструкції, яку один із них випадково знайшов у журналі Popular Mechanics, а також гумовий пліт розміром шість на чотирнадцять футів, шви якого були ретельно прошиті вручну та герметизовані теплом парових труб. Виготовивши пліт, вони надули його за допомогою акордеона, хитромудро пристосованого як міхи, і зробили необхідні весла з брухту дерева та вкрадених гвинтів. Нарешті, вони піднялися по вентиляційній шахті до даху і, знайшовши на шляху важку решітку вентилятора, видалили заклепки, що тримали її на місці.
Чоловіки приховували свою відсутність під час роботи поза камерами та після самої втечі, виліпивши манекени голів із саморобної суміші, схожої на пап'є-маше, з мила, зубної пасти, бетонного пилу та туалетного паперу, надавши їм реалістичного вигляду за допомогою фарби з господарського магазину та волосся з підлоги перукарні. З рушниками та одягом, складеними під ковдрами на ліжках, і манекенами голів, розташованими на подушках, здавалося, що вони сплять.
Армстронг відвідав Всесвітню виставку в Сіетлі в травні 1962 року і взяв участь у конференції з дослідження космосу, яка була організована за підтримки NASA. Після повернення із Сіетла 4 червня він подав заяву на участь у програмі підготовки астронавтів.
У червні 1962 року, коли йому було 87 років, Черчилль впав у Монте-Карло і зламав стегно. Його літаком доставили додому в лондонську лікарню, де він провів три тижні.
Продюсер Джордж Мартін підписав контракт із The Beatles на лейблі EMI Parlophone. Його перша сесія запису з The Beatles відбулася в студії EMI Abbey Road у Лондоні 6 червня 1962 року. Мартін негайно поскаржився Епштейну на погану гру Беста на барабанах і запропонував замінити його сесійним барабанщиком.
Коли Монро знову пішла на лікарняний на кілька днів, Fox вирішила, що не може дозволити собі ще один фільм, що вибивається з графіка, коли студія вже намагалася покрити зростаючі витрати на «Клеопатру» (1963). 7 червня Fox звільнила Монро і подала на неї до суду на 750 000 доларів як відшкодування збитків. Незабаром Fox пошкодувала про своє рішення і відновила переговори з Монро пізніше в червні.
У ніч на 11 червня 1962 року, коли всі приготування були завершені, чоловіки почали втечу. Однак цемент, використаний для зміцнення бетону навколо вентиляційного отвору Веста, затвердів, зменшивши розмір отвору і зафіксувавши решітку. До того часу, як йому вдалося зняти решітку і знову розширити отвір для виходу, інші вже пішли, як він незабаром виявив; він вибрався на дах в'язниці, але повернувся до своєї камери на світанку і ліг спати. Вест продовжував повністю співпрацювати зі слідчими і надав їм детальний опис плану втечі, внаслідок чого його не покарали за участь у ній.
Френк Лі Морріс (1 вересня 1926 р. – зник безвісти 11 червня 1962 р.) народився у Вашингтоні, округ Колумбія. У дитинстві його покинули мати й батько, а в 11 років він став сиротою. Брати Енгліни, Джон Вільям (2 травня 1930 р. – зник безвісти 11 червня 1962 р.) та Кларенс (11 травня 1931 р. – зник безвісти 11 червня 1962 р.), народилися в сім'ї з тринадцятьма дітьми в Доналсонвіллі, штат Джорджія. Їхні батьки, Джордж Роберт Енглін і Рейчел Ван Міллер Енглін, були сезонними сільськогосподарськими робітниками; на початку 1940-х років Аллен Клейтон Вест (25 березня 1929 р. – 21 грудня 1978 р.) народився в Нью-Йорку. Він був ув'язнений за викрадення автомобіля в 1955 році, спочатку у в'язниці Атланти, потім у державній в'язниці Флориди. Після невдалої спроби втечі з установи у Флориді його перевели до Алькатраса в 1957 році, де він став в'язнем AZ1335.
Зі службового коридору Морріс та брати Енглін піднялися вентиляційною шахтою на дах. Охоронці почули гучний гуркіт, коли вони вибиралися з шахти, але оскільки більше нічого не було чути, джерело шуму не перевіряли. Забравши своє спорядження, вони спустилися на 50 футів (15 м) на землю, з'їхавши по кухонній вентиляційній трубі, а потім перелізли через два 12-футові (3,7 м) паркани з колючим дротом. На північно-східній береговій лінії, поблизу електростанції — «сліпій зоні» в мережі прожекторів та вартових веж в'язниці — вони надули свій пліт за допомогою гармошки. За оцінками слідчих, десь після 22:00 вони сіли на пліт, спустили його на воду і вирушили до своєї мети — острова Енджел, що за дві милі на північ.
Втечу не виявляли до ранку 12 червня 1962 року завдяки успішному використанню муляжів голів. На момент втечі начальник в'язниці Олін Г. Блеквелл був у відпустці на озері Беррієсса в окрузі Напа, Каліфорнія, і він не вірив, що чоловіки могли вижити у воді та дістатися берега. Спільними зусиллями численні військові та правоохоронні органи проводили масштабні пошуки з повітря, моря та суші протягом наступних 10 днів. 14 червня катер Берегової охорони підібрав весло, що плавало приблизно за 200 ярдів (180 м) від південного берега острова Енджел.
Коли розпочався чемпіонат світу 1962 року, Пеле був гравцем з найвищим рейтингом у світі. У першому матчі чемпіонату світу 1962 року в Чилі проти Мексики Пеле віддав результативну передачу на перший гол, а потім забив другий після проходу повз чотирьох захисників, зробивши рахунок 2:0. У наступній грі він отримав травму, намагаючись завдати удару здалеку проти Чехословаччини. Це вивело його з гри до кінця турніру.
Того ж дня і в тій самій місцевості робітники на іншому човні знайшли загорнутий у пластик гаманець з іменами, адресами та фотографіями друзів і родичів братів Енглін. 21 червня на пляжі неподалік від мосту «Золоті Ворота» було знайдено клапті матеріалу від плаща, які, як вважається, були залишками плоту. Наступного дня тюремний човен підібрав здутий рятувальний жилет, виготовлений з того самого матеріалу, за 50 ярдів (46 м) від острова Алькатрас. Жодних інших фізичних доказів долі втікачів знайдено не було. Згідно з остаточним звітом ФБР, пліт втікачів так і не було знайдено.
Меморандум 1962 року Дугласа Браянта з Бібліотеки Гарвардського університету, складений на прохання голови Об'єднаного бібліотечного комітету Клейборна Пелла, пропонував низку інституційних реформ, включаючи розширення національної діяльності та послуг, а також різні організаційні зміни, що змістило б акцент діяльності бібліотеки з її законодавчої ролі на національну. Браянт навіть запропонував змінити назву Бібліотеки Конгресу, що було розкритиковано Мамфордом як «нечуване насильство над традицією».
У 1962 році Роберт Н. Холл продемонстрував перший лазерний діодний пристрій, виготовлений з арсеніду галію, який випромінював у ближньому інфрачервоному діапазоні спектра на довжині хвилі 850 нм. Пізніше того ж року Нік Голоняк-молодший продемонстрував перший напівпровідниковий лазер з видимим випромінюванням. Цей перший напівпровідниковий лазер міг працювати лише в імпульсному режимі та при охолодженні до температури рідкого азоту (77 К).
Франція визнала незалежність Алжиру 3 липня 1962 року.
Після проголошення незалежності 5 липня 1962 року останні французькі війська не залишали військово-морську базу Мерс-ель-Кебір до 1967 року.
Фахівці з будівництва ракет під виглядом «операторів машин», «фахівців з іригації» та «сільськогосподарських фахівців» прибули в липні.
23 липня 1962 року чотирнадцять країн, включаючи Китай, Південний В'єтнам, Радянський Союз, Північний В'єтнам і Сполучені Штати, підписали угоду, в якій пообіцяли поважати нейтралітет Лаосу.
Протягом останніх місяців свого життя Монро жила за адресою 12305 Fifth Helena Drive у районі Брентвуд у Лос-Анджелесі. Її економка Юніс Мюррей залишалася в будинку на ніч у суботу, 4 серпня 1962 року. Мюррей прокинулася о 3:00 ранку 5 серпня і відчула, що щось не так. Хоча вона бачила світло з-під дверей спальні Монро, вона не змогла отримати відповіді і виявила, що двері замкнені. Потім Мюррей зателефонувала психіатру Монро, доктору Ральфу Грінсону, який невдовзі прибув до будинку і вдерся до спальні через вікно, знайшовши Монро мертвою у своєму ліжку. Лікар Монро, доктор Хайман Енгельберг, прибув до будинку близько 3:50 ранку і констатував її смерть на місці. О 4:25 ранку вони повідомили Департамент поліції Лос-Анджелеса. Зрештою, пізніше вони виявили, що Монро померла між 20:30 та 22:30 4 серпня, а токсикологічний звіт показав, що причиною смерті стало гостре отруєння барбітуратами.
5 серпня 1962 року поліція схопила Манделу разом із колегою-активістом Сесілом Вільямсом поблизу Ховіка.
Архітектори-модерністи, такі як Алвар Аалто, приділяли велику увагу комфорту та зручності бібліотечних просторів. Муніципальна бібліотека, яку він побудував у 1958–62 роках для німецького міста Вольфсбург, має велику центральну залу, для якої він використав серію спеціально розроблених світлових люків, щоб забезпечити природне освітлення, навіть попри те, що всі стіни вкриті книгами.
Директор ЦРУ Джон А. Маккоун був налаштований підозріло. Він міркував, що відправка зенітних ракет на Кубу «мала сенс лише в тому випадку, якщо Москва мала намір використовувати їх для захисту бази балістичних ракет, націлених на Сполучені Штати». 10 серпня він написав записку Кеннеді, в якій припустив, що Радянський Союз готується розмістити балістичні ракети на Кубі.
У серпні 1962 року Ліклайдер і Велден Кларк опублікували статтю «Онлайн-комунікація між людиною та комп'ютером», яка була одним із перших описів мережевого майбутнього.
Вже роздумуючи про звільнення Беста, The Beatles замінили його в середині серпня на Рінго Старра, який залишив гурт Rory Storm and the Hurricanes, щоб приєднатися до них.
Де Голль став мішенню для Секретної збройної організації (OAS) як помста за його ініціативи щодо Алжиру. На нього було здійснено кілька замахів; найвідоміший стався 22 серпня 1962 року.
Перша проблема, яка призвела до паузи в розвідувальних польотах, сталася 30 серпня, коли літак U-2, керований Стратегічним авіаційним командуванням ВПС США, помилково пролетів над островом Сахалін на радянському Далекому Сході.
31 серпня сенатор Кеннет Кітінг (республіканець від Нью-Йорка) попередив у Сенаті, що Радянський Союз «з усією ймовірністю» будує ракетну базу на Кубі. Він звинуватив адміністрацію Кеннеді у приховуванні серйозної загрози для США, тим самим розпочавши кризу.
Вибори відбулися у вересні 1962 року, і всі місця, що виборювалися, здобула Народна партія Брунею.
У вересні 1962 року Стравінський вперше з 1914 року повернувся до Росії, прийнявши запрошення Спілки радянських композиторів провести шість виступів у Москві та Ленінграді. Під час тритижневого візиту він зустрівся з радянським прем'єром Микитою Хрущовим та кількома провідними радянськими композиторами, включаючи Дмитра Шостаковича та Арама Хачатуряна.
У вересні 1962 року аналітики Розвідувального управління Міністерства оборони США (DIA) помітили, що кубинські позиції зенітних ракет розташовані за схемою, подібною до тих, що використовувалися Радянським Союзом для захисту своїх баз МБР, що спонукало DIA лобіювати відновлення польотів U-2 над островом.
Сесія 4 вересня в EMI дала запис "Love Me Do" за участю Старра на барабанах, але незадоволений Мартін найняв барабанщика Енді Вайта для третьої сесії гурту тиждень потому, під час якої були зроблені записи "Love Me Do", "Please Please Me" та "P.S. I Love You".
У вересні 1962 року де Голль прагнув внести поправки до конституції, щоб дозволити обирати президента безпосередньо народом, і з цією метою призначив ще один референдум.
Директор з польотів NASA Дік Слейтон зателефонував Армстронгу 13 вересня 1962 року і запитав, чи зацікавлений він у приєднанні до корпусу астронавтів NASA у складі групи, яку преса назвала «Новою дев'яткою»; Армстронг без вагань погодився.
Перша партія радянських ракет Р-12 прибула в ніч на 8 вересня, за нею друга — 16 вересня. Р-12 була балістичною ракетою середньої дальності, здатною нести термоядерну боєголовку.
Результати відбору трималися в таємниці до 17 вересня, хоча в газетах ще з початку року з'являлися повідомлення про те, що його оберуть як «першого цивільного астронавта». Армстронг був одним із двох цивільних пілотів, відібраних до цієї групи; іншим був Елліот Сі, також колишній морський авіатор. NASA оголосило про відбір другої групи на пресконференції 17 вересня 1962 року. Порівняно з астронавтами «Меркурій-7», вони були молодшими та мали більш вражаючу академічну підготовку.
4 жовтня 1962 року де Голль розпустив Національні збори та призначив нові вибори.
«Доктор Ноу» — шпигунський фільм 1962 року режисера Теренса Янга. Він заснований на однойменному романі Яна Флемінга 1958 року. У головних ролях Шон Коннері, Урсула Андресс, Джозеф Вайзман і Джек Лорд, це перший фільм у серії про Джеймса Бонда.
Алжир був прийнятий як 109-й член Організації Об'єднаних Націй 8 жовтня 1962 року.
У жовтні 1962 року Джек Руїна найняв Ліклайдера на посаду директора новоствореного Офісу методів обробки інформації (IPTO) у складі DARPA з мандатом на об'єднання головних комп'ютерів Міністерства оборони США в Шайєнн-Маунтін, Пентагоні та штаб-квартирі SAC.
15 жовтня Національний центр фотографічної інтерпретації (NPIC) ЦРУ переглянув фотографії U-2 і ідентифікував об'єкти, які вони інтерпретували як балістичні ракети середньої дальності.
17 жовтня офіційний представник радянського посольства Георгій Большаков передав президенту Кеннеді особисте повідомлення від Хрущова, в якому той запевняв, що «за жодних обставин ракети класу «земля-земля» не будуть відправлені на Кубу».
19 жовтня Виконавчий комітет (EXCOMM) сформував окремі робочі групи для вивчення варіантів авіаудару та блокади, і до вечора більшість підтримки в EXCOMM змістилася на користь варіанту блокади.
Кеннеді зустрічався з членами EXCOMM та іншими вищими радниками протягом 21 жовтня, розглядаючи два варіанти, що залишилися: авіаудар переважно по кубинських ракетних базах або морська блокада Куби.
22 жовтня о 19:00 за східним часом Кеннеді виступив із загальнонаціональним телевізійним зверненням на всіх основних мережах, оголосивши про виявлення ракет.
Військово-морські сили США зупиняли та оглядали всі радянські кораблі, що прибували до Куби, починаючи з 24 жовтня.
О 22:00 за східним часом США підвищили рівень готовності сил SAC до DEFCON 2. Вперше в історії США бомбардувальники B-52 перебували в стані постійної повітряної тривоги, а середні бомбардувальники B-47 були розосереджені по різних військових і цивільних аеродромах і готові до зльоту, повністю споряджені, за 15-хвилинним попередженням.
У суботу, 27 жовтня, після тривалих обговорень між Радянським Союзом та кабінетом Кеннеді, Кеннеді таємно погодився прибрати всі ракети, розміщені в Туреччині та, можливо, на півдні Італії (перші — на кордоні з Радянським Союзом), в обмін на те, що Хрущов прибере всі ракети на Кубі.
28 жовтня Хрущов погодився демонтувати ракетні майданчики за умови проведення інспекцій ООН.
Пропозиція де Голля змінити процедуру виборів президента Франції була схвалена на референдумі 28 жовтня 1962 року більш ніж трьома п'ятими голосів виборців, попри широку «коаліцію ні», сформовану більшістю партій, які виступали проти президентського режиму.
Ознаки назрівання проблем з'явилися на початку листопада 1962 року, коли резидент 5-го дивізіону Сараваку Річард Морріс (австралієць), який базувався в Лімбангу (затиснутому між двома частинами Брунею), отримав інформацію. Поліція спеціального відділу з Кучинга відвідала Лімбанг, але знайшла лише кілька незаконних уніформ із відзнаками TNKU.
Місцеві та національні лідери республіканців заохочували Ніксона кинути виклик чинному губернатору Пету Брауну на виборах 1962 року. Попри початкове небажання, Ніксон вступив у перегони. Кампанія була затьмарена суспільною підозрою, що Ніксон розглядає цю посаду як сходинку для чергового балотування в президенти, певною опозицією з боку ультраправих сил партії та його власною відсутністю інтересу до посади губернатора Каліфорнії. Ніксон сподівався, що успішна кампанія підтвердить його статус провідного активного політика-республіканця в країні та гарантує, що він залишиться головним гравцем у національній політиці. Натомість він програв Брауну з відривом понад п'ять відсоткових пунктів, і ця поразка вважалася багатьма кінцем його політичної кар'єри.
Радянський ядерний потенціал у 1962 році менше покладався на міжконтинентальні балістичні ракети (МБР), ніж на балістичні ракети середньої та проміжної дальності (БРСД та БРПД).
Xerox розпочала серію придбань. У 1962 році вона купила University Microfilms International.
Повстання в Сараваку офіційно розпочалося після повстання в Брунеї в грудні 1962 року.
У грудні 1962 року SCO (Комуністична організація Сараваку) все ще не мала військового крила, а її члени ще не пройшли військової підготовки. Після повстання в Брунеї SCO перейшла до тактики збройного повстання з січня 1963 року, оскільки поразка брунейських повстанців позбавила її джерела зброї.
Він розпочав свою кар'єру, з'являючись у невеликих ролях у віці п'яти років як дитина-актор. У віці восьми років він з'явився разом із деякими зі своїх колег із «Маленьких щасливчиків» у фільмі «Великий і маленький Вонг Тін Бар» (1962), де Лі Лі-Хуа грала його матір.
6 грудня Морріс почув, що повстання розпочнеться 8-го числа. 7-го числа аналогічна інформація надійшла до Джона Фішера, резидента 4-го дивізіону Сараваку, який базувався в Мірі, приблизно за 20 миль (30 км) на захід від Брунею. У результаті поліцію було приведено у повну бойову готовність у Брунеї, Північному Борнео та Сараваку, а підкріплення поліцейських сил було перекинуто літаками з Кучинга до Мірі.
Повстання спалахнуло о 2:00 ночі 8 грудня. Сигнали з Брунею до штаб-квартири британських сил на Далекому Сході повідомляли про напади повстанців на поліцейські дільниці, султанську Істану, будинок прем'єр-міністра та електростанцію, а також про те, що інший загін повстанців наближається до столиці водою. Штаб-квартира на Далекому Сході віддала наказ ALE YELLOW, який поставив дві роти піхоти гуркхів у 48-годинну готовність до передислокації.
До п'ятої ранку TNKU контролювала Пекан-Бесар. Надійшли новини, що кільком державним службовцям у Пекан-Бесарі вдалося уникнути полону. Приблизно через годину в центрі міста заступник головного міністра отримав аудієнцію у султана. Після зустрічі султан виступив із радіозверненням, засудивши TNKU, збройне крило Народної партії Брунею, за державну зраду.
